СТОП БУЛІНГ!

Булінг (від англ. to bull — переслідувати) — це агресивна свідома поведінка однієї дитини (або групи) стосовно іншої, що супроводжується регулярним фізичним і психологічним тиском та є гострою проблемою сучасності.

Україна займає 9 місце серед 42 досліджуваних країн за відсотком жертв булінгу серед підлітків. Торік у нашій країні 67% дітей стали жертвою чи свідком цькування. 40% постраждалих взагалі ні з ким не ділилися проблемою.

Булінг - це цькування дітей однолітками в дитячих колективах. Це агресивна і свідома поведінка однієї дитини стосовної іншої. Від випадкової бійки буллінг відрізняється систематичністю й регулярністю.

Жертвами булінгу найчастіше стають діти, які чимось вирізняються серед інших. До прикладу, скромно одягнуті, відмінники в навчанні, не мають дорогих ґаджетів або є представниками іншої раси. Раніше таких дітей називали "білі ворони". Загалом, жертви - це діти, які не можуть опиратися та протистояти агресії. Вони бояться. Деякі діти не захищаються, бо мають установку від батьків - "битися - погано". Замкнені в собі, одинокі, недовірливі, повільні діти часто приваблюють агресора своїм типом характеру.

Які діти стають булерами (ті, хто цькують)?

Прийнято вважати, що це діти з неблагополучних родин. Це не так. Булерами стають представники заможних та інтелігентних родин. Там дітям вистачає уваги й любові дорослих. Іноді батьки для них не авторитет. Тому через цькування, залякування утверджуються за рахунок інших. Дівчата, які цькують, зазвичай мають соціальний авторитет серед подруг. Хлопці - переконані у власній силі, усі питання вирішують кулаками і залякуванням.

Які причини виникнення булінгу серед дітей?

Часто розвитку булінгу сприяє виховання у сім'ї: конфлікти між батьками, неповага одне до одного, обмеження прав дитини, залякування. Насильство над дитиною в родині може спровокувати в неї бажання домінувати над іншими поза власним домом. Прагнення принизити або покалічити інших виростає з почуття власної неповноцінності. Тобто, вдома дитина не може протистояти батькам, які її б'ють чи сваряться. Натомість у школі, серед однолітків, їй це під силу. Дитина відчуває, що має владу над іншими. Серед причин булінгу також статеве дозрівання. Під час гормональної перебудови в крові підвищується тестостерон і адреналін. Це призводить до збільшення агресії, виникає схильність до садизму.

Чому цькування проявляється в дитячих колективах?

Часто вчителі дають початок цькуванню, бо не вміють справлятися з проявами агресії в колективі дітей. Іноді не звертають увагу на травлю між учнями, не контролюють поведінку дітей на перервах. Іноді самі принижують школяра, роблять зауваження й висміють перед усім класом. Сприяти булінгу може наявність у класі визнаного "лідера" чи авторитета чи виникнення конфлікту між двома учнями.

Якщо дитину цькують або ображають у школі, то роблять це часто перед іншими учнями. Жертви мовчать, бо бояться, соромляться.

Чому інші діти - свідки - не говорять?

Глядачами стають діти, які бояться опинитися на місці жертви чи не хочуть зіпсувати стосунки з булером. У таких дітей з'являється захисна реакція - "мене це не стосується" або "добре, що не я". Свідки не реагують, але перебувають під враженнями від побаченого. Вони відчувають страх, перебуваючи в школі, відчувають себе безпорадними. Іноді діти мають відчуття провини через власну бездіяльність. Глядачі змушені вибирати між силою та слабкістю. Зазвичай їм не дуже хочеться асоціюватися зі слабкими.

Булінг впливає на психіку всіх учасників. Він може стати першим кроком до соціальної ізоляції

Які існують види булінгу?

Розрізняють фізичний, психологічний, економічний і кібербулінг.

Перший проявляється у вигляді ударів, побиття, щипання.

Психологічний - найпоширеніший. Діти насміхаються над жертвою, вигадують образливі клички, поширюють різні чутки, іноді перестають спілкуватися з нею.

Економічний булінг - коли в дитини крадуть гроші, ґаджети чи речі.

Кібербулінг (приниження за допомогою Інтернету, мобільних телефонів та інших електронних гаджетів). Кіберагресори створюють публікації, що принижують гідність жертв, відправляють їм повідомлення з погрозами, викладають фотографії і відео зі знущаннями.

Інтернет додає булінгу таких ознак:

• цілодобове втручання в особисте життя (цькування не має часового чи географічного обмеження); необмеженість аудиторії;
• блискавичність поширення інформації;
• можливість анонімного переслідування.

За якими ознаками можна запідозрити у дитини жертву буллінгу?

Загалом половина дітей, жертв цькування, не розповідають про це. Вони відчувають свою беззахисність і пригніченість перед кривдником. Дуже жорстокий буллінг може підштовхнути жертву на зведення рахунків з життям. Такі діти мають пригнічений вигляд, поводять себе замкнуто, у них проявляєть агресія до дорослих і однолітків. У них може погіршитися здоров'я. Часті психосоматичні прояви у вигляді респіраторних захворювань.

Які наслідки цькування як для жертв,
так і для булерів?

Булінг впливає на психіку всіх учасників. Він може стати першим кроком до соціальної ізоляції. У жертв виникає занижена самооцінка, замкнутість, небажання спілкуватися з іншими, з'являються різні фобії. Можлива поява депресії та суїцидальні нахили. Серед жертв буллінг високий відсоток самогубств. У шкільних "агресорів" буллінг у дорослому віці може виникати почуття провини. Серед булерів чимало тих, хто пов'язує своє життя із криміналом. Насильницькі й авторитарні методи поведінки стають нормою. Буллер проявляє це у ставленні до дітей, дружини. Звідси з'являється так зване домашнє насильство.

Насильство в дошкільному учбовому закладі

Більшість людей думають, що фізична агресія і соціальне насильство, характерні для булінга (англ. bullying - агресивне переслідування, цькування, залякування, задирання і тому подібне), починають проявлятися приблизно з кінця початкової школи і тривають впродовж усього періоду середньої школи. Але, хочете - вірте, хочте - ні, буллинг серед дітей дошкільного віку набагато поширеніший, ніж ви можете припустити. Оскільки така поведінка асоціюється, як правило, з дорослими дітьми, воно часто випускається з уваги в ранньому віці, коли досить важко відрізнити цілком нормальні соціальні експерименти і буллинг на ранніх стадіях формування.

Булінг - це не лише фізична агресія; булінг може здійснюватися і через соціальний тиск, наприклад, коли група дівчаток неодноразово і демонстративно відмовляється грати з іншою дівчинкою, або ж це можуть бути словесні нападки, такі як безперервні кепкування і висміювання.

В цілому, певна міра ситуативних ударів рукою, щипання, та ін. у дітей дошкільного віку "вважається" нормою і може служити проявом самоствердження. Проте якщо дітям подобається спостерігати, як іншій людині погано, вони можуть свідомо і систематично знаходити способи, щоб завдати шкоди або збитку своїм "жертвам", аж до того, що стануть сміятися над ними, коли здійснюють свій злий вчинок.

Буллинг може викликати у дітей великий стрес, страх і тривогу. Причому така поведінка впливає не лише на "жертв". Результати дослідження показують, що ті, хто в дитинстві був хуліганом, в майбутньому частіше за інших вживають наркотики і алкоголь, ображають свого супутника життя, зв'язуються із злочинністю і мають проблеми у взаємовідносинах з однолітками.