ХАРЧОВА КУЛЬТУРА МАЛЮКА

ЧИННИКИ, ЩО ВПЛИВАЮТЬ НА КУЛЬТУРУ ХАРЧУВАННЯ

Особливості харчової поведінки формуються у дитинстві та мають доволі стійкий характер. Найімовірніше, дитина, яка харчується неправильно, не змінить свою звичку у подальшому житті. Тому для формування адекватної харчової поведінки дошкільників передусім доцільно розглянути ті чинники, що впливають на вподобання у харчовій культурі дітей:

• харчова поведінка батьків;
• приклад авторитетних людей;
• наочне навчання та моделювання;
• реклама продуктів харчування.

ХАРЧОВА ПОВЕДІНКА БАТЬКІВ

Найбільше впливають на харчову поведінку дитини ставлення до приймання їжі та смакові переваги матері, адже вона є найріднішою людиною і першим зразком для наслідування. З нею дитина частіше спілкується, ділиться враженнями та проводить більше часу, аніж з іншими членами сім'ї.

Результативність виховання батьками як позитивних, так і негативних смакових звичок переважає впливи інших дорослих. Майже завжди поведінка дитини визначається харчовими уподобаннями та культурою її батьків. Наприклад, якщо батьки постійно готують напівфабрикати або купують готову їжу то цілком логічно, що дитина звикає до такого харчування та залюбки їсть такі продукти. Так формується замкнуте коло, бо з часом батьки переконуються, що саме це й є улюбленою їжею їхнього малюка.

ПРИКЛАД АВТОРИТЕТНИХ ЛЮДЕЙ

Харчова поведінка авторитетних для дитини людей, наприклад дорослих або інших дітей, упливає на розвиток вибірковості в їжі. Цей факт цілком природний та очевидний: дитина дивиться, що робить дорослий або старша дитина, і наслідує їхні дії.

Тож з огляду на те, що «копіювання за зразком» є основним способом формування моделей поведінки і більшості навичок дитини в дошкільному віці, оточення має дотримуватися правил етикету і культури харчування. Слід зауважити, що харчова поведінка незнайомих дорослих на харчову поведінку дітей майже не впливає.

НАОЧНЕ НАВЧАННЯ ТА МОДЕЛЮВАННЯ

Науково та експериментально доведено, що змінити харчову поведінку дитини можна завдяки впливу наочного навчання та моделювання. Наприклад, якщо дитині, яка відмовляється їсти певні овочі, показати тематичний відеоролик, у якому старші діти, персонажі казок чи фантастичні герої їдять ці овочі залюбки, то вона змінить ставлення до цих продуктів харчування. Після перегляду фільму більшість дошкільників, наслідуючи дії героїв, починають вживати овочі від яких відмовлялися.

Важливо правильно обирати ілюстративний матеріал та засоби наочного навчання, уважно ставитися до вибору мультиплікаційних фільмів та дитячих програм, щоб сформувати адекватну харчову поведінку дитини і не порушити її впливом негативних персонажів чи маркетингових навіювань.

РЕКЛАМА ПРОДУКТІВ ХАРЧУВАННЯ

Що більше часу дитина проводить біля телевізора чи комп'ютера, то більше реклами вона сприймає. Засоби маніпулювання свідомістю стимулюють бажання дитини вживати саме ту їжу чи напої, які пропонує в напрочуд яскравій формі реклама. До того ж перегляд телевізора протягом кількох годин на день значно змінює харчову поведінку дитини — збільшується калорійність та кількість їжі, яку вона з'їдає.

Зазвичай дитина обирає їжу схожу на домашню, та ту, що рекламують: цукерки, шоколад, чіпси, фаст-фуд тощо. Якщо вдома прийнято сервірувати стіл та прикрашати страви, то дитина частіше надаватиме перевагу домашній їжі, а не тій, що рекламують.

Коли дитина має вільний доступ до їжі, то вона частіше обирає «заборонені» продукти, рідко — дозволені й корисні. Особливо, якщо батьків немає поряд. Тому коли необхідно підвищити привабливість певного продукту або страви для дитини, один зі способів це зробити — створити ситуацію їх штучного дефіциту.

РЕКОМЕНДАЦІЇ БАТЬКАМ

ЩОДО ФОРМУВАННЯ ХАРЧОВОЇ ПОВЕДІНКИ ДИТИНИ

Починайте з себе.

Немає ліпшого способу сформувати або скорегувати звички дитини, ніж демонструвати бажану модель харчової поведінки завдяки особистому прикладу. Пам'ятайте, що дитина повторює за батьками все, що бачить. Критичне мислення й усвідомлений підхід до харчування сформується протягом підліткового віку, однак до цього часу дитина ризикує набути стійку залежність від солодкої, жирної або калорійної їжі.

Дотримуйтеся режиму харчування.

Дієтологи рекомендують розділяти прийоми їжі на 4 – 6 разів. Перерва під час прийомів їжі для дитини не має перевищувати 4 години, бо в такому разі організм не отримує сигналу накопичувати поживні речовини «про запас» і ефективно витрачає енергію. Наскільки суворим буде режим харчування залежить від індивідуальних особливостей дитини, її самопочуття і сімейних обставин. Проте надмірна увага до часу вживання їжі може призвести до додаткової стривоженості та занепокоєння, що негативно впливає на апетит й ефективність засвоєння їжі.

Подавайте їжу в призначеному для цього місці.

Зазвичай вживання їжі в домашніх умовах відбувається на кухні, де є стіл, стільці тощо. Однак у деяких родинах заведено накривати стіл у вітальні, при цьому користуватися столовим текстилем, вишуканим посудом і приборами. Також є сім'ї, які збираються поїсти у вітальні, але не заради естетики спільного прийому їжі, а щоб влаштуватися біля телевізора. Відповідно, від ставлення сім'ї до процесу прийому їжі й залежать харчові звички дитини.

Урізноманітнюйте раціон дитини.

Не кожна сім'я може придбати дорогі сорти м'яса та риби. Проте всі мають змогу чергувати продукти харчування, доступні для будь-якого сімейного бюджету: м'ясо куряче й яловиче, рибу хек і мерлузу, субпродукти і мідії або інші морепродукти. Відмовтеся часто готувати для дитини одну її улюблену страву, ліпше запропонуйте спробувати щось нове. Завдяки цьому в дитини формуватиметься смакова цікавість. Також варто обговорювати структуру страви, її консистенцію, колір, аромат, історію та географію поширення. Усе це разом із вживанням їжі розширить словниковий запас і ерудицію дитини.

Подавайте страви та сервіруйте стіл естетично.

Привабливо прикрашена ароматна страва в десятки разів інтенсивніше стимулює зони головного мозку, що активують механізми травлення. Оригінальність подачі може вмотивувати дитину спробувати новий продукт. Надалі дозволяйте їй брати участь в оформленні страв, адже це поліпшує естетичний смак і є виявом турботи про тих, для кого готують їжу.

Надайте дитині можливість самій визначати улюблені страви.

Часто дитина змушена дотримуватися харчових звичок батьків і не має вибору. Наприклад, можливо їй і смакувала б гречана каша, але тато демонструє до цієї страви відверту відразу. Навряд чи після негативного коментаря дитина поставиться до каші неупереджено. Тому варто надавати дитині можливість самостійно робити вибір, прислухатися до власних уподобань. Вона має відчувати, що її думку та бажання враховують. У такому разі дитина почне поважати та сприймати вподобання інших людей, відстоювати власні погляди. Пропозицію вибору слід формулювати на основі додаткової альтернативи, коли основна страва є незмінною. Наприклад, кисломолочний сир — основна страва, а дитина отримує можливість обрати ягоди або фрукти, які до нього додадуть. Інший приклад — дитина самостійно вирішує, в якому вигляді їстиме картоплю: як пюре або шматочками.

Не перегодовуйте дитину.

Кладіть на тарілку невелику порцію їжі. Якщо дитина відчує, що ще голодна, вона попросить добавку. Так вона навчиться самостійно визначати міру ситості. Якщо ж на тарілці залишається їжа, а дитина відмовляється доїсти, то не варто змушувати її. Навіть якщо запасу з'їдених продуктів не вистачить для тривалого забезпечення ситості, ліпше дитині дозволити самостійно регулювати цей процес. Зрештою вона набуде досвіду ефективного накопичення необхідної кількості енергії. Такий стиль харчового виховання вимагає відсутності вдома печива і цукерок, якими дитина може швидко поповнити запас калорій.

Не робіть із їжі винагороду.

«Солодкі» заохочення можуть стати одним із каменів спотикання на шляху до формування здорових харчових звичок. Дитина має отримувати солодощі разом з іншими стравами як невід'ємну частину свого раціону, а не як нагороду за особливі заслуги чи для відволікання від пустощів. Демонструйте дитині шанобливе ставлення до їжі і до тих, хто її приготував, однак не створюйте культ їжі.

Обговорюйте корисні та шкідливі властивості продуктів харчування.

Дитина вивчає навколишній світ через спілкування з батьками. Якщо у неї є можливість ставити запитання, чути відповіді і роздуми авторитетних дорослих, якщо дорослі стимулюють формування її власного критичного ставлення до різних питань і тем, то на дитину не вплине ні «зомбування» рекламою, ні маніпуляції маркетингових технологій.

Формуйте адекватну харчову поведінку дитини методом гри.

Для цього підходить формат рольової гри, зокрема «В кухаря» або «В кафе», а також продуктивні види діяльності (малювання, ліплення тощо); тематичні інтерактивні бесіди з переглядом фото- і відеоматеріалів.

Хваліть дитину.

Не забувайте заохочувати дитину похвалою навіть за незначне поліпшення її харчової поведінки. Підбадьорливе слово, на відміну від солодкої цукерки, потішить і зігріє душу дитини, при цьому збереже її тіло здоровим.

ДІЇ ЗАДЛЯ ПОЛІПШЕННЯ АПЕТИТУ ДИТИНИ

• Не варто садовити дитину під час приймання їжі спиною до дверей, тому що таке розташування в просторі призводить до появи тривожності та зменшує апетит. Потреба в безпеці є базовою і від її задоволення залежить загальне самопочуття дитини і зокрема бажання їсти.
• Не можна об'єднувати за одним столом дошкільників, які зазвичай граються разом, щоб вони не відволікали один одного від процесу харчування.
• Слід увімкнути приємну тиху музику, яка подобається дітям. Це сприяє підвищенню апетиту, задає певний ритм рухів.
• Варто стежити за температурним режимом. У приміщенні, де їдять дошкільники, не має бути душно чи жарко, адже це різко знижує апетит.
• Не можна примушувати дитину сидіти за столом в очікуванні їжі — це її швидко втомлює та негативно позначається на процесі вживання їжі.
• Під час годування дошкільників слід уникати негативних емоцій та неприємних розмов між працівниками дитячого садка та з батьками.
• Не варто сварити дитину перед та під час прийому їжі, адже атмосфера впродовж уживання їжі має бути спокійною та приємною.
• Не можна виправляти помилки дитини в грубій та різкій формі на кшталт: «Не чавкай!», «Як ти тримаєш виделку?!», «Не криши!» тощо. Це негативно відображається на апетиті дошкільника і його ставленні до процесу харчування.

ДІЇ У РАЗІ ВІДМОВИ ДИТИНИ ВІД ЇЖІ

• Не можна змушувати дитину їсти або доїдати, тиснути на неї, навіювати почуття вини. Це формує негативне ставлення до процесу вживання їжі та до дорослого, який спонукає дитину доїдати.
• Не слід обіцяти дитині щось в обмін на повністю з'їдену страву на кшталт: «Якщо з'їси — куплю…», «Їж, а то Марійка з'їсть», «Не будеш їсти, не підеш на прогулянку», оскільки це знижує цінність їжі та значущість процесу її вживання.
• Не варто вмовляти, залякувати дошкільника та відволікати його іграшками, читанням книг, іграми, для того щоб він з'їв порцію. Це призводить до порушення харчової поведінки.
• Не можна перегодовувати дитину, адже вона з'їдає стільки, скільки потребує її організм у певному віці.
• Слід зрозуміти причину поганого апетиту дитини або надто гострого реагування на їжу. Часто відмова їсти і погіршення апетиту залежать не від якості або смаку страв, а від інших чинників, серед яких нежить, погане відчуття запахів, некомфортні умови перебування, конфліктні чи стресові ситуацій.
• Варто проконсультуватися з педіатром, якщо дитина страждає на часті дисбактеріози. Надмірну перебірливість в їжі може спричиняти неприємний досвід вживання страв чи продуктів, після яких у дитини з'являлися больові відчуття.
• Можна застосовувати прийом «активного слухання», якщо дитина відмовляється від їжі через втому або засмучення. У такому разі дорослий показує дитині, що розуміє її переживання, «чує» її. Слід запропонувати допомогу, озвучивши відчуття, стан дитини: «Ти стомився, тобі сьогодні складно, тому я тобі допоможу, давай погодую». Або можна відтермінувати прийом їжі: «Не хочеш їсти, тому що засмучений (розгніваний), — відпочинь (заспокойся, хай пройде образа), поїси пізніше». Результатом мудрої, стриманої поведінки дорослого стане те, що дитина передумає та почне їсти.