ВІТАЄМО НА СТОРІНЦІ МЕДИЧНОЇ СЕСТРИ
Сестра медична старша
Ільїнська Любов Георгіївна
ПОРАДИ МЕДИЧНОЇ СЕСТРИ
ЗАПОБІГАЄМО РОТАВІРУСНІЙ ІНФЕКЦІЇ В ДОШКІЛЬНИКІВ
Причиною тяжкої діареї в дітей дошкільного віку, що призводить до зневоднення їхнього організму, може стати ротавірусна інфекція. Це зумовлено швидкими темпами поширення та стійкістю ротавірусів у природних умовах. Для недопущення зараження дитини слід знати механізми розвитку й передачі збудників цього гострого інфекційного захворювання та проводити ефективні профілактичні заходи.
Ротавірусна інфекція — одна з найпоширеніших причин діарейних захворювань у дітей. За даними Всесвітньої організації охорони здоров'я (В003), ротавіруси спричиняють більше 125 млн. випадків гастроентериту на рік у дітей молодше п'яти років, серед яких зафіксовано 450 тис. летальних випадків. В Україні найчастіше ротавірусну інфекцію виявляють у 40% від загальної кількості гострих кишкових інфекцій в теплу пору і у 80% в холодну пору року. Найчастіше ротавірусну інфекцію реєструють у дітей віком від шести місяців до трьох років, 65% випадків — спостерігають у дітей до року. Саме в цей період життя дитини ризик зараження та тяжкого перебігу захворювання з розвитком дегідратації є найвищим, і можливий летальний кінець.
Ротавірусна інфекція— це гостре інфекційне захворювання людей та тварин, спричинене ротавірусами з групи кишкових інфекцій, за якого уражається шлунково-кишковий тракт за типом гастоентериту.
Зовнішній вигляд вірусних частинок нагадує колесо з короткими спицями і чітко окресленим обідком, що й зумовило назву ротавірусів, у перекладі з латинської rota — колесо. За антигенними властивостями ротавіруси поділяють на дев'ять типів, які позначають літерами латинського алфавіту: А, В, С тощо. Ротавіруси собак, кішок, коней, кроликів, мишей, телят, птахів тощо для людини не хвороботворні.
ЕПІДЕМІОЛОГІЯ РОТАВІРУСНОЇ ІНФЕКЦІЇ
Передача вірусу відбувається переважно фекально-оральним шляхом безпосередньо від людини людині або через заражені предмети. Збудник захворювання виділяється з випорожненнями хворого протягом трьох тижнів, найчастіше — 7-8 днів від початку захворювання.
На ротавірусну інфекцію частіше хворіють у осінньо-зимовий період року. Збудники інфекції добре зберігаються за низьких температур, стійкі до дії хімічних і фізичних чинників.
Гастроентерит — це захворювання, за якого виникає запалення шлунка і кишківника, починається більш-менш різко і супроводжується блюванням та діареєю з надзвичайно сильними спастичними болями.
Захворювання дуже швидко поширюється від хворих і носіїв. Виявляють його поодинокі випадки й епідемічні спалахи. До того ж останнім часом доволі часто реєструють спалахи ротавірусної інфекції в дитячих садках, школах, літніх дитячих таборах.
Практично всі діти переносять ротавірусну інфекцію до п'ятирічного віку. Після перенесеного захворювання дитячий організм виробляє імунітет до ротавірусу того типу, на який перехворіла дитина. Утім можливе зараження ротавірусом іншого типу, тому можуть виникати повторні випадки інфікування.
МЕХАНІЗМИ РОЗВИТКУ РОТАВІРУСНОЇ ІНФЕКЦІЇ
За ротавірусної інфекції частково руйнується епітелій ворсинок тонкої кишки, в якому синтезуються дисахаридази — ферменти, що розщеплюють складні вуглеводи. Унаслідок розвивається дисахаридазна недостатність, у кишківнику накопичуються нерозщеплені дисахариди, і порушується процес всмоктування простих цукрів. Усе це призводить до надмірного надходження дисахаридів і простих цукрів у товсту кишку, що зумовлює підвищення осмотичного тиску в її просвіті. У зв'язку з цим рідина з тканин у великій кількості надходить у товсту кишку, що може спричинити синдром зневоднення.
Окрім того, дисахариди під впливом мікрофлори товстого кишківника починають бродити, що супроводжується утворенням органічних кислот і великої кількості газу, які посилюють перистальтику кишківника.
КЛІНІЧНІ ПРОЯВИ ЗА РІЗНИХ ФОРМРОТАВІРУСНОЇ ІНФЕКЦІЇ У ДІТЕЙ
Інкубаційний період захворювання триває від 15 год. до семи днів, найчастіше – 1-2 дні. Захворювання починається гостро, з підвищення температури тіла, блювання та проносу. У разі виникнення цих симптомів у дошкільника слід негайно звернутися до лікаря.
Одним із клінічних проявів ротавірусної інфекції, зокрема і в дошкільників, є ексикоз.
Ексикоз (від лат. siccus — сухий), зневоднення, дегідратація — це патологічний стан організму, що виникає через гостру втрату значної кількості води і електролітів (солей). Розрізняють три типи ексикозу залежно від того, що переважає — втрата води чи втрата електролітів:
- гіпотонічний або соледефіцітний — переважає втрата електролітів;
- гіпертонічний або вододефіцитний — переважає втрата води;
- ізотонічний — втрата води та електролітів пропорційна.
У нечастих випадках ротавірусна інфекція розвивається поступово.
РЕКОМЕНДАЦІЇ
для батьків за появи у дитини захворювання, що супроводжується блюванням і водянистим проносом
- Негайно викликайте лікаря для якнайшвидшого огляду дитини. Після огляду дошкільника лікар прийме рішення про необхідність госпіталізації або про можливість лікування вдома.
- У разі лікування дитини в домашніх умовах чітко дотримуйтеся рекомендацій лікаря щодо обстеження, лікування, догляду за нею.
- До приходу лікаря поїть дитину спеціальними сольовими розчинами для поновлення втрат води та електролітів (регідрон, електроліт тощо), які можна придбати в аптеці у вигляді розчинних у воді порошків.
- Розчиніть порошок у кип'яченій воді відповідно до інструкції із застосування.
- Сольовий розчин давайте дитині кожні 10-15 хв. по 10-15 мл, тобто 2-3 чайні ложки.
- До моменту доставки з аптеки сольового розчину поїть дитину теплою кип'яченою водою.
- Не давайте дитині антибіотики або інші хіміотерапевтичні препарати до приходу лікаря.
- Регулярно прибирайте приміщення, в якому перебуває дитина.
- Забруднені поверхні мийте водою з милом.
ЛЕГКА ФОРМА
За легких форм хвороби температура тіла дитини підвищується в межах субфебрильних значень (+37,5...+38 °С) на 1-2 доби. Блювання з'являється в перший день хвороби, повторюючись кілька разів протягом доби. За декілька годин, іноді й одночасно з блюванням, у дитини з'являються випорожнення з консистенцією як рідка кашка, що повторюються до 2-3 разів на добу. На 4-5-й день захворювання дитина одужує.
ФОРМА СЕРЕДНЬОЇ ТЯЖКОСТІ
У разі розвитку ротавірусної інфекції середньої тяжкості температура тіла дитини піднімається до фебрильних значень (+38...+39 °С). Багаторазове блювання триває 2-3 дні. Водночас спостерігають симптоми загальної інтоксикації:
- блідість шкірних покривів;
- спрага;
- млявість.
Випорожнення бувають до 10-15 разів на день, жовтого кольору, рясні, водянисті, з різким запахом, але без патологічних домішок крові, слизу чи гною. Іноді випорожнення мутнувато-білясті і можуть нагадувати випорожнення хворого холерою. Інколи кал хворого жовтувато-зеленуватий або салатного забарвлення з домішкою прозорого слизу. Також характерне гучне бурчання в животі. Під час пальпації живота виявляють болючість в епігастральній і пупковій ділянках. Печінка і селезінка не збільшені.
Для ротавірусної інфекції середньої тяжкості характерний розвиток ексикозу І або II ступеня.
Більше ніж у половини хворих з першого дня хвороби виявляють незначні катаральні явища на слизових оболонках верхніх дихальних шляхів, ротоглотки і кон'юнктив.
ТЯЖКА ФОРМА
За тяжкої форми ротавірусної інфекції випорожнення часті, водянисті і повторюються близько 25-30 разів на добу. Тяжкість стану наростає упродовж 2-4 діб хвороби у зв'язку зі значними втратами рідини організмом за рахунок багаторазового блювання і рясних й частих випорожнень. За тяжкої форми ротавірусної інфекції виявляють ексикоз II або III ступеня. Спостерігають також виражені прояви інтоксикаційного синдрому, зокрема гіпертермію, різку слабкість, адинамію, анорексію, блідість шкіри з «мармуровим» відтінком, ціаноз, судоми і непритомність.
Ознаки ураження органів травлення за тяжкої форми ротавірусної інфекції тривають протягом 8-10 днів.
Якщо у випорожненнях виявлено домішки слизу і крові, це свідчить про поєднання ротавірусного захворювання з бактеріальною кишковою інфекцією. У цьому випадку в дітей більш виражені лихоманка і загальна інтоксикація.
Швидко підтвердити ротавірусну інфекцію як причину розвитку кишкової інфекції можливо за допомогою експрес-тесту, який дає змогу виявити антиген ротавірусу в калі хворого. Окрім того, для підтвердження ротавірусної інфекції використовують методи імуноферментного аналізу та полімеразної ланцюгової реакції.
ЛІКУВАННЯ ТА ПРОФІЛАКТИКА
РОТАВІРУСНОЇ ІНФЕКЦІЇ
Нині не існує специфічної терапії ротавірусної інфекції, тому основним є поповнення втрат води та електролітів для запобігання розвитку зневоднення. За ексикозу І—II ступеня перевагу віддають пероральній регідратаційній терапії спеціальними сольовими розчинами, як-от регідрон, електроліт тощо, тобто введення хворому цих розчинів через рот. У разі ексикозу III ступеня доцільно використовувати парентеральну регідратацію, зокрема застосовують сольові кристалоїди: розчини Рінгера, трисоль, квартасоль, ацесоль тощо, які вводять хворому внутрішньовенно.
Особливістю ротавірусної інфекції є блювання на початку захворювання, тому для профілактики та корекції зневоднення нерідко використовують інфузійну терапію вже в першу добу, навіть за ексикозу І—II ступеня.
Антибактеріальну терапію для лікування ізольованої ротавірусної інфекції не застосовують. Важливим елементом лікування є дієта. Враховуючи розвиток дисахаридазної недостатності за ротавірусної інфекції, дітям грудного віку рекомендують низьколактозні або безлактозні суміші, дітям старше року — призначають безмолочну дієту і ферментні препарати.
Запобіжні заходи від захворювання дитини на ротавірусну інфекцію поділяють на специфічні та неспецифічні. Неспецифічна профілактика ротавірусної інфекції полягає в дотриманні санітарно-гігієнічних норм, зокрема:
- регулярне миття рук милом, оброблення рук антисептичними засобами;
- використання для пиття лише кип'яченої води;
- миття овочів і фруктів кип'яченою водою, по можливості перед уживанням їх слід обдати окропом;
- уникнення прямого контакту з інфікованими;
- утримання поверхонь та предметів, яких торкається дитина (іграшки, підлога, меблі, одяг тощо), у чистоті.
Специфічною профілактикою ротавірусної інфекції є оральна вакцинація. Існує дві вакцини, які містять ослаблений живий ротавірус:
- моновалентна вакцина;
- пентавалентна вакцина.
В Україні вакцинація для профілактики ротавірусної інфекції віднесена до групи рекомендованих щеплень, згідно з наказом Міністерства охорони здоров'я України «Про проведення профілактичних щеплень в Україні та контроль якості й обігу медичних імунобіологічних препаратів» від 16.09.2011 № 595.